Сучасні підходи до комплексного лікування розацеа і демодекозу
Сучасні підходи до комплексного лікування розацеа і демодекозу з урахуванням етіопатогенетичних їхніх чинників.
Огляд літератури та перспективні новітні вітчизняні лікувально-профілактичні засоби місцевої дії
Мета роботи — вивчити ефективність лікування хворих на розацеа і демодекоз із залученням новітніх лікувально- профілактичних засобів місцевої дії «Демоскін» (бальзам) та «Демоскін» (гель для повік) виробництва ТОВ «Ботаніка» (Україна).
Матеріали та методи. Проведено огляд спеціальної літератури та аналіз ефективності лікування розацеа й демоде- козу. Обстежено 16 хворих на розацеа та 9 хворих на демодекоз, серед яких жінок було 14, чоловіків — 11. Хворі мали вік від 24 до 65 років. У всіх їх за методом мікроскопії вмісту сальних залоз та лусочок епідермісу з ділянок ураженої шкіри обличчя виявлено від 3 до 23 на 1 см2 кліщів демодецид (Demodex folliculorum, Demodex brevis). Крім цього, у 7 із 9 обстежених хворих на демодекоз під час мікроскопії вій з повік також виявлені згадані кліщі.
Усіх 25 пацієнтів розподілено на групи з урахуванням клінічної картини перебігу дерматозів, зокрема еритематозної, папульозної і пустульозної форм. У 12 хворих на розацеа та у 6 хворих на демодекоз діагностовано супутню пато- логію травного каналу та ендокринну патологію.
Хворим на розацеа і демодекоз із еритематозною формою ураження (6 пацієнтів), а також пацієнтам із папульозною формою (11 пацієнтів) призначали місцеву терапію новим вітчизняним препаратом «Демоскін» (бальзам). Крім цього, 7 хворим на демодекоз, у яких виявлено кліщі демодециди на віях, додатково призначали місцево на повіки «Демоскін» (гель для повік). Відповідну місцеву терапію препаратами «Демоскін» (бальзам) та «Демоскін» (гель для повік) проводили паралельно з системною антибіотикотерапією, яку рекомендували всім 8 хворим із пустульоз- ною формою ураження.
Ефективність лікування у хворих на розацеа та демодекоз оцінювали через місяць терапії за такими критеріями: клінічне одужання, значне клінічне поліпшення, клінічне поліпшення, брак динаміки. Крім цього, в усіх пацієнтів проводили мікроскопічне контрольне дослідження на наявність кліщів-демодецид.
Результати та обговорення. За результатами мікроскопічного дослідження вмісту сальних залоз і лусочок епідер- місу зі шкіри обличчя на наявність кліщів-демодецид у хворих з різними клінічними формами розацеа та демоде- козу, проведеного через місяць місцевого застосування «Демоскіну» (бальзам), виявлено їх у всіх 25 пацієнтів (100 %). Крім цього, в усіх 7 (100 %) хворих на демодекоз, у яких перед лікуванням виявлено згадані кліщі у віях, після місцевого застосування «Демоскіну» (гель для повік) протягом місяця їх також не було. Потребують також розгляду та обговорення результати клінічної ефективності препарату «Демоскін» (бальзам) після місцевого ліку- вання протягом місяця. У 2 (50 %) із 4 хворих на розацеа з еритематозною формою ураження та у 1 (14 %) із 7 хво- рих з папульозною формою цього дерматозу, а також у 2 (100 %) хворих на демодекоз із еритематозною формою ураження діагностовано повне клінічне одужання, що характеризувалося повним регресом еритеми та папульозної висипки на шкірі обличчя, а також негативацією печіння й свербежу в ділянках ураження. Значне клінічне поліп- шення діагностовано у 1 (25 %) із 4 хворих на розацеа з еритематозною формою ураження, у 4 (57 %) із 7 хворих з папульозною формою та у 1 (20 %) із 5 хворих на пустульозну форму розацеа, а також у 2 (50 %) із 4 хворих на демодекоз із папульозною формою ураження та у 1 (33 %) із 3 хворих з пустульозною формою цього дерматозу.
Клінічне поліпшення зареєстровано у 1 (25 %) із 4 хворих на еритематозну форму розацеа, у 2 (28 %) із 7 хворих на папульозну форму та у 3 (60 %) із 5 хворих на пустульозну форму розацеа, а також у 2 (50 %) хворих на демодекоз із папульозною формою та у 2 (66 %) пацієнтів із пустульозною формою ураження. Брак терапевтичної динаміки зафіксовано у 1 (20 %) з 5 хворих на розацеа з пустульозною клінічною формою ураження.
Висновки. Застосування новітніх вітчизняних лікувально-профілактичних засобів «Демоскін» (бальзам) та «Демоскін» (гель для повік) для місцевого лікування розацеа і демодекозу досить ефективне в разі еритематозної, папульозної та пустульозної клінічних форм цих дерматозів. Встановлено протизапальну, а також антидемодекозну дію препаратів, тобто згадані засоби можнаь альтернативно застосовувати в комплексній місцевій терапії розацеа і демодекозу.
Ключові слова
Розацеа, демодекоз, місцева терапія, «Демоскін» (бальзам) та «Демоскін» (гель для повік).
Уостанні десятиліття в світі, зокрема й в Україні, простежується тенденція до зростання рівня захворюваності дорослого населення на акнеподібні дерматози (розацеа, демодекоз) [2, 15, 20—23].
Розацеа та демодекоз посідають провідні місця за поширеністю серед хронічних дерматозів людини, зокрема розацеа становить 5 % дерма- тологічних нозологій [31]. Крім того, діагносту- ють нові форми акнеподібних дерматозів, провоковані ендогенними та екзогенними чинника- ми [14, 23, 26, 33, 43, 73, 74].
Етіологія і патогенез акнеподібних дерматозів вивчені недостатньо. Визначено низку ендогенних чинників розвитку розацеа. Серед ендогенних чинників виділяють: захворювання трав- ного каналу та печінки [67, 76], хронічні інфек- ції, зокрема Helicobacter pylori [1, 61, 64], судинні реакції і захворювання [13, 14, 30, 33], вплив вазоактивних пептидів [63], психовегетативні порушення [57], зміни в імунній системі [37, 39], деякі ендокринні порушення, зокрема оваріальні дисфункції та зміни метаболізму статевих гор- монів [43], порушення екскреції та зміни біохімічного складу секрету сальних залоз [2]. До можливих екзогенних чинників розвитку розацеа належать аліментарні, а також вплив сонячного опромінення [50].
У останні десятиліття активно обговорюють роль кліщів D. folliculorum, D. brevis у розвитку розацеа [12, 23, 34, 51, 71]. Вказують також, що клінічні характеристики розацеа залежать не від щільності заселення шкіри кліщами-демодецидами, а від індивідуалізованої виразності запаль- ної реакції у відповідь на ці паразити [56]. Підтвердженням ролі кліщів-демодецид у етіо- патогенезі розацеа є підвищення ефективності комплексного лікування хворих на цей дерматоз акарицидними препаратами [25, 44]. Таким чином, виникнення розацеа розглядають з позицій поліетіологічності та поліпатогенетичності. Серед можливих чинників розвитку цих дерматозів певне значення надають кліщам-демоде- цидам, що потребує розгляду терміну «демодекоз» як окремої нозології шкірної патології людини.
Нозологічний діагноз «демодекоз» уведено в 1960-ті роки. При цьому провідним етіологічним чинником цього дерматозу вважали інвазію кліщами-демодецидами (D. folliculorum, D. brevis). Разом із тим у наступні десятиліття чимало дослідників виявили кліщів-демодецид у численних хворих з типовою клінічною картиною розацеа, що збурило дискусії серед дерматовенерологів стосовно обґрунтованості введення нозології «демодекоз» [4, 12]. Встановлення факту носійства кліщів-демодецид у частини осіб без розвитку нашкірного запального процесу сприяло посиленню наукової дискусії з певних пи- тань. Зокрема, деякі дослідники висловлюють думку, що кліщі-демодециди є нейтральними симбіонтами і сапрофітами [11, 17, 42]. Разом із тим більшість дослідників вважають кліщів- демодецид антагоністичними симбіонтами-пара- зитами [9, 16, 20, 59, 72]. При цьому вказують, що за умов ослаблення захисних сил організму людини, а також під дією низки інших екзоген- них і ендогенних чинників активізується роз- множення кліщів-демодецид та розвиваються різні форми запалення шкіри [ 72 ].
Демодекоз вважають факторіальним захворюванням, у розвитку якого, крім інвазії та сенсибілізації кліщами-демодецидами, важливе значення належить іншим ендогенним і екзогенним чинникам. Серед відповідних чинників потрібно виділити хронічну інфекцію, захворювання травного каналу, розлади імунної системи, судинні реакції, ендокринні порушення, а також аліментарні фактори та вплив сонячного опромінення [21, 46, 62, 66].
Для акнеподібних дерматозів притаманна подібність поліморфізму морфологічних елементів висипки в ділянках запалення. З урахуванням домінування певних елементів шкірної висипки та їхньої кількості запропоновано низку класи- фікацій цих дерматозів, зокрема розацеа. Так, окремі автори з урахуванням клінічної картини розацеа пропонують виділяти чотири форми цього дерматозу: еритематозна, папульозна, пустульозна та інфільтративно-продуктивна [35]. Деякі автори розробили розгорнуту класифікацію розацеа, за якою виділяють класичні вияви
з послідовною стадійністю (еритематозна, папу- ло-пустульозна, пустульозно-вузлова), а також відокремлені форми (стероїдна, грануломатозна, конглобатна, фульмінантна, грам-негативна, офтальморозацеа) [73].
У численних публікаціях вказують, що в разі клінічних форм розацеа у вічках фолікулів та вивідних протоках сальних залоз можуть вияв- ляти кліщі-демодециди (D. folliculorum, D. brevis) на всіх фазах розвитку. При цьому найбільша щільність їх у хворих з папуло-пустульозною формою, що свідчить про особливу роль цих паразитів у патогенезі саме цієї форми дерматозу.
Запропоновано також кілька класифікацій клінічних форм демодекозу. Зокрема, Л.Х. Акбу- латова [3] виділяє еритематозно-сквамозну, па- пульозну, пустульозну, розацеаподібну, комбіно- вану і малосимптомну форми демодекозу. При цьому, з огляду на подібність клінічних виявів розацеаподібної форми демодекозу з клінічною формою справжньої розацеа, автор пропонує ви- ділити три типи патологічного процесу, а саме: справжню розацеа; розацеа, ускладнену демоде- козом; розацеаподібну форму демодекозу. Окремі вітчизняні дослідники пропонували виділяти чо- тири клінічні форми демодекозу, зокрема ерите- матозну, папульозну, пустульозну та комбіновану [21]. У останні роки деякі автори запропонували спрощену класифікацію демодекозу, виділивши первинну та вторинну форми [6]. При цьому вка- зують, що первинний демодекоз виникає на зов- нішньо незміненій шкірі, а вторинний є усклад- ненням основної хвороби (розацеа, акне та ін.).
Таким чином, подібність етіопатогенезу та клінічної картини запального процесу при роза- цеа і демодекозі, а також різноманітність клініч- них форм цих дерматозів значно ускладнює їхнє диференціювання.
Діагностика розацеа і демодекозу ґрунтуєть- ся на анамнезі виникнення, перебігу та клініч- ній картині запального процесу, а також резуль- татах лабораторних, зокрема мікроскопічних, досліджень на виявлення кліщів-демодецид у ділянках ураження. Разом із тим дискутабель- ною є оцінка кількості кліщів-демодецид на обмеженій ділянці запального процесу на шкірі як критерію для встановлення нозологічного діагнозу. Зокрема, деякі дослідники рекоменду- ють визначати кількість кліщів-демодецид на ділянці ураженої шкіри, площа якої становить 1см2 [6]. При цьому виявлення понад 5 кліщів на 1см2 шкіри рекомендують вважати визна- чальним критерієм для встановлення нозо- логічного діагнозу «демодекоз».
Разом з тим інші автори [72] пропонують враховувати кількість кліщів-демодецид у структурі одного волосяного фолікула на ділянці ураженої шкіри обличчя, встановлену під час гістологічного дослідження. При цьому вияв- лення в одному волосяному фолікулі від 10 і більше кліщів-демодецид пропонують вважати діагностично значущим для встановлення діаг- нозу «демодекоз».
Таким чином, досі не повністю з’ясовано низку питань щодо етіології, патогенезу, клініч- ного перебігу та діагностики акнеподібних дер- матозів (розацеа, демодекоз). Існує чимало по- дібних та взаємопов’язаних екзогенних і ендо- генних чинників, які можуть сприяти розвитку цих дерматозів. Подібними для акнеподібних дерматозів (розацеа, демодекоз) є залучення в загальний процес волосяних фолікулів і сальних залоз, а також вплив саловиділення на перебіг цих захворювань. Окрім того, подібні для роза- цеа і демодекозу морфологічні елементи шкірної висипки, локалізація запального процесу, зокре- ма на шкірі обличчя, а також хронічний характер клінічного перебігу та терапевтичні підходи до лікування цих дерматозів. Разом із тим окремі гіпотези етіопатогенезу та певні особливості клінічної картини і локалізації запального про- цесу на певних анатомічних ділянках шкіри вказують на особливості розвитку та перебігу акне, розацеа і демодекозу.
Різноманітність нозологічних і клінічних форм вугрової хвороби (акне) та акнеподібних дерматозів (розацеа, демодекоз), особливості їхнього перебігу у пацієнтів різного віку вказу- ють на доцільність удосконалення підходів щодо їхньої диференціальної діагностики.
Стратегія терапії розацеа ґрунтується на гіпо- тезах етіології і патогенезу цього дерматозу. Важливо враховувати можливості участі в роз- витку розацеа різних ендогенних та екзогенних чинників, зокрема порушень тонусу судин шкі- ри (вегето-судинний невроз), захворювань трав- ного каналу, ендокринних розладів, інсоляції, особливостей харчування та ін. [1, 6, 31].
Більшість дерматовенерологів вважають ра- ціональним етапне лікування розацеа, що зале- жить від стадії хвороби та ускладнень [5, 26, 31, 32, 38, 58, 61].
За еритематозної стадії розацеа рекомендують холодні примочки 2 % розчином борної кислоти, 1—2 % розчином резорцину. Вони сприяють ане- мізації шкіри, зменшенню припливу тепла, усува- ють суб’єктивні відчуття печіння і жару.
Підходи до лікування папуло-пустульозної форми розацеа досить різноманітні. В останні роки чимало авторів вважають за доцільне за- стосування азелаїнової кислоти (15 % гель та 20 % крем). Азелаїнова кислота зменшує вміст
вільних жирних кислот у ліпідах шкіри і норма- лізує процеси кератинізації в протоках сальних залоз [8, 27, 54, 83].
Інші автори [18, 19] призначають хворим на папуло-пустульозну форму розацеа та розацеа, ускладнене демодекозом, аерозольний препарат для «Скін-Кап», до складу якого входить цинку пропіонат (0,5 %) і сульфат метилового спирту (0,1 %).
За папуло-пустульозної форми розацеа про- водять також загальну терапію, зокрема антибіо- тиками і препаратами нітроімідазолового ряду.
Найпоширеніші в загальній антибактеріаль- ній терапії розацеа тетрацикліну гідрохлорид, окситетрациклін, доксициклін, моноциклін [49, 75, 81]. Лікування тетрациклінами зазвичай до- сить тривале (до 12 тиж), що підвищує ризик розвитку побічних виявів. Зокрема, можливі порушення діяльності органів травлення, фото- сенсибілізація, алергійні реакції.
Йдеться також про доцільність перорального застосування при розацеа антибіотиків групи макролідів — еритроміцину, кларитроміцину, рокситроміцину [79, 82].
Механізм терапевтичної дії антибіотиків при розацеа не повністю з’ясований. Ефективність загальної антибіотикотерапії при цьому дермато- зі деякі автори пояснювали усуненням алергізу- ючого впливу різних типів кишкових бактерій [47]. Разом із тим інші автори висловлюють сум- нів щодо такого пояснення, вказуючи на досить виразний терапевтичний ефект за місцевого за- стосування антибіотиків при розацеа [80, 86].
У 1970-х роках з’явилися перші повідомлен- ня про клінічну ефективність при розацеа мет- ронідазолу, похідного препарату нітроімідазоло- вого ряду, який призначають при трихомоніазі, амебіазі і лямбліозі. Немає загальної думки від- носно механізму дії цього препарату при роза- цеа. Не з’ясовано також, яка із фармакодинаміч- них властивостей метронідазолу відіграє провід- ну роль у досягненні клінічного ефекту при лікуванні цього дерматозу.
Деякі автори висловлюють думку, що тера- певтична дія метронідазолу пов’язана з імуномо- дулюючою, а також зі спроможністю посилюва- ти й регенеративні властивості слизової оболон- ки шлунка та кишечника [7]. Вони виявили також, що метронідазол володіє бактеріостатич- ною дією щодо грамнегативних анаеробних бак- терій, а також антипаразитарним впливом сто- совно D. folliculorum. Інші автори висловлюють думку, що метронідазол впливає на вегетативну нервову систему і, стимулюючи її адренергічні структури, зменшує застійні явища, еритему та телеангіектетичні зміни. D. Grove і співавт. [60] пояснюють ефективність препарату його впли- вом на клітинно-опосередкований імунітет. Крім того, чимало авторів виявили, що метроні- дазол у синергізмі з пальмітолейною кислотою шкіри людини пригнічує функціональну актив- ність нейтрофілів, які знижують продукцію ме- діаторів запалення.
Низка авторів вказують, що курс лікування хворих на розацеа метронідазолом повинен ста- новити від 4 до 18 тиж. Препарат призначають перорально у добовій дозі 1,0—1,5 [7, 44]. З огля- ду на досить тривалий термін прийому метроні- дазолу, можливі побічні вияви: нудота, блюван- ня, головний біль, кропив’янка, свербіж, канди- зоз. Ще інші дослідники вважають показаннями для призначення метронідазолу per os є наяв- ність у хворих з розацеа супутнього демодекозу. Крім того, вони вказують, що курс прийому метронідазолу при розацеа має становити не більше 10 діб. Відповідного терміну лікування розацеа (10 діб) за перорального застосування інших препаратів нітроімідазолового ряду, зо- крема орнідазолу («Тиберал», «Мератин»), до- тримують і інші дослідники [36, 40].
Численні автори рекомендують застосовува- ти метронідазол при розацеа у вигляді місцевих форм, зокрема 1 % гелю або крему [48, 53, 68, 70, 78, 83]. Вони вважають, що місцеве застосування метронідазолу не поступається за ефективністю пероральному.
У разі тяжких форм розацеа (конглобатна, фульмінантна) деякі автори рекомендують за- стосовувати синтетичні ретиноїди, зокрема ізо- третіноїн («Роаккутан») [24, 55, 65, 84], і вказу- ють на його високу ефективність. Тривалість перорального прийому препарату має становити 4— 6 міс. Ефективність дії «Роаккутану» поясню- ють гальмівним впливом на функцію сальних залоз. Разом із тим тривале застосування препа- рату досить часто призводить до побічних ефек- тів. Зокрема, можуть підвищуватися сухість шкі- ри і слизових оболонок, а також посилюватися розростання грануляційної тканини в осередках ураження. Крім того, у хворих можуть виникати ускладнення з боку травного каналу (диспепсія, кровотечі, транзиторне підвищення активності печінкових трансаміназ), а також ускладнення з боку центральної нервової системи (світлобо- язнь, ослаблення слуху, розвиток катаракти).
Досить поширене при розацеа місцеве при- значення синтетичних ретиноїдів, що не зумов- лює вказаних системних побічних ефектів. Міс- цеве застосування третиноїну (0,025 % крем) тривалістю до 8 міс не поступається за терапев- тичною ефективністю пероральному призначен- ню ізотретиноїну протягом 4 міс [55].
Згідно з результатами клінічних спостере- жень [69, 85], при розацеа не рекомендують місцеві глюкокортикоїди, оскільки тривале за- стосування кортикостероїдних мазей (кремів) призводить до трансформування дерматозу в стероїдну форму. Місцеві кортикостероїди спри- яють також торпідному та атиповому клінічно- му перебігу розацеа. Виняток становлять тільки тяжкі клінічні форми дерматозу, коли коротко- часне (до 2 тиж) місцеве застосування глюко- кортикостероїдів є доцільним для усунення го- строти запального процесу [74].
Досить цікаві результати досліджень авторів [45], які виявили у хворих на розацеа чоловіків зміну метаболізму статевих стероїдних гормо- нів. Вони висловлюють думку, що відповідні порушення мають значення для патогенезу роза- цеа у чоловіків і рекомендують включати в тера- пію спіронолактон по 50 мг/доба протягом 5 тиж. Це препарат групи антиандрогенів, речо- вин, які спроможні пригнічувати біологічну ак- тивність андрогенів. Терапевтична ефективність спіронолактону при розацеа зумовлюється його нормалізуючим впливом на метаболізм статевих гормонів, а також гальмуванням активності епі- дермальних цитохромів Р-450.
С.И. Шармазан [43] вважає за доцільне в комплекс лікування хворих на розацеа жінок клімактеричного віку вводити заміщувальну гор- мональну терапію, зокрема «Клімонормом» та «Кліменом». Їх рекомендують приймати по 1 таб- летці на ніч протягом 21 доби з 7-добовою пере- рвою. Через 7 діб прийом таблеток відновлюєть- ся, мінімальний курс лікування становить 3 міс.
З огляду на гіпотезу про можливу роль пси- хосоматичних розладів у виникненні розацеа, низка авторів застосовували в комплексному лікуванні хворих еглоніл, який рекомендують у разі астенічних і астенодепресивних станів та соматичних розладів нейрогенного походження. У разі застосування еглонілу при розацеа було досягнуто задовільних клінічних результатів, особливо у хворих з еритематозною і папульоз- ною формами дерматозу [41].
Більшість дерматовенерологів вважають за потрібне дотримувати хворими на розацеа дієти, уникати алкогольних напоїв і кави, гострої і пряної та дуже гарячої їжі. Це сприяє зменшен- ню припливів крові до обличчя.
Показанням до застосування аплікацій рідко- го азоту (кріотерапія) є різні клінічні форми розацеа. Кріотерапія має протизапальні, судин- нозвужувальні й антидемодекозні властивості [10]. Разом із тим під час гістологічного дослід- ження осередків ураження після сеансів кріоте- рапії зауважено ті ж самі зміни, що й до лікування [35]. Окремі автори вказують на доцільність застосування при розацеа електрокоагуляції для руйнування телеангіектазій та папульозних і па- пуло-пустульозних елементів шкірної висипки.
Разом із тим, попри великий арсенал лікар- ських препаратів, засобів та методів, запропоно- ваних для лікування розацеа, їхня терапевтична ефективність досить часто недостатня. За літера- турними даними, ефективність лікування цього дерматозу перебуває в зворотній залежності від тривалості хвороби, тяжкості клінічної форми і супутньої патології (інфекційної, соматичної, ен- докринної), а також паразитарної, зокрема вияв- лення у осередках ураження кліщів-демодецид.
На нашу думку, однією з вагомих причин невдалого лікування розацеа, особливо на ран- ніх стадіях, є недостатнє врахування вказаної вище патології під час розробки тактики тера- певтичних підходів і передусім те, що не було проведено антипаразитарної терапії, спрямова- ної на ерадикацію кліщів D. folliculorum і D. brevis.
Чисельні демодециди достатньо глибоко про- никають у шкіру, де не завжди на них можуть впливати акарицидні засоби. Гинуть поверхнево розташовані кліщі, а ті, що залишаються глибше в шкірі, можуть спричинювати рецидиви хворо- би. Цьому сприяє й здатність міграції кліщів до міграції з уражених ділянок на неуражені.
З огляду на жирність і забрудненість шкіри, а також для відкриття вічок придаткових залоз шкіри перед застосуванням антипаразитарних засобів рекомендують двічі на день умиватися водою з милом. Після гігієнічної процедури про- понують обробляти шкіру 20 % емульсією бен- зил-бензоату або 1 % сірковою маззю, маззю Вількінсона та за методом Дем’яновича (60 % розчином гіпосульфіту натрію і 6 % розчином соляної кислоти) [ 3].
У разі гострого набряку обличчя, мокріння рекомендують дегідратаційну та зовнішню проти- запальну терапію, а за численної пустулізації — лікування антибіотиками протягом 7 діб. Після припинення мокріння та появи свіжої пустульоз- ньої висипки хворим на демодекоз рекомендують місцево 2 % іхтіол-резорцинову пасту, а потім — один із антипаразитарних засобів: 2—5 % полісуль- фіт натрію, 5—10 % сіркову мазь, мазь Вількінсона, 10—20 % емульсію бензил-бензоату [4, 28].
Після розсмоктування папульозної висипки та розрішення пустул рекомендують лікарські засоби і методи, які сприяють нормалізації функ- ціонального стану судин і сальних залоз шкіри: кріомасаж снігом вугільної кислоти, тушування рідким азотом, протирання обличчя 50 % водним розчином бефунгіну, діатермокоагуляція окре- мих розширених кровоносних капілярів [4, 28].
Питання доцільності перорального застосу- вання препаратів метронідазолового ряду в комплексній терапії демодекозу є досить дис- кутабельним та потребує подальшого вивчення.
Чимало вітчизняних авторів повідомляють про досить високу антипаразитарну дію щодо кліщів- демодецид протигельмінтного препарату широко- го спектра дії «Ворміл» (альбендазол) [29].
У останні десятиліття для лікування парази- тарних захворювань, зокрема корости, широко застосовують препарати групи піретроїдів — синтетичні аналоги природних піретринів, відо- мих інсектицидною та акарицидною дією. Піре- трини згубно впливають на нервову систему кліщів, пригнічуючи потоки іонів калію і натрію через мембрани їхніх нервових клітин і зумов- люючи спочатку параліч, а згодом і загибель паразитів. Деякі автори рекомендують застосо- вувати акарицидний засіб «Спрегаль» (аеро- золь), який містить синтетичний піретрин. Його застосовують для лікування корости [25]. За- слуговують також на увагу повідомлення про успішне застосування перметрину (5 % крем) при демодекозі [22].
Таким чином, численні методи і засоби ліку- вання акнеподібних дерматозів (розацеа, демо- декоз) досить часто недостатньо ефективні, що вимагає розробки нових підходів до терапії хво- рих на ці дерматози.
Мета роботи — вивчити ефективність ліку- вання хворих на розацеа і демодекоз із залучен- ням у комплексну терапію новітніх лікувально- профілактичних засобів місцевої дії «Демоскіна» (бальзам) та «Демоскіна» (гель для повік) ТОВ «Ботаніка» (Україна).
Матеріали та методи
Проведено огляд спеціальної літератури та аналіз ефективності засобів та методів лікування роза- цеа і демодекозу. Власні клініко-лабораторні дослідження передбачали обстеження 16 хворих на розацеа та 9 —на демодекоз. Жінок було 14, чоловіків 11. Вік обстежених хворих становив від 24 до 65 років. У всіх хворих на розацеа та демо- декоз виявлено від 3 до 23 на 1 см2 кліщів-демо- децид (D. folliculorum, D. brevis) за методом мікро- скопії вмісту сальних залоз та лусочок епідермісу з ділянок ураженої шкіри обличчя. Крім цього, у 7 із 9 хворих на демодекоз під час мікроскопії вій також було виявлено кліщі демодециди.
З урахуванням клінічної картини перебігу розацеа у 4 із 16 встановлено еритематозну форму дерматозу, у 7 — папульозну, у 5 — пусту- льозну. У 2 із 9 хворих на демодекоз було кон- статовано еритематозну форму, у 4 — папульоз- ну, у 3- пустульозну.
Усіх 25 пацієнтів, зокрема 16 хворих на роза- цеа та 9 — на демодекоз, розподілено на групи з урахуванням клінічної картини перебігу дерма- тозів. У 1-шу групу зараховано 4 хворих на роза- цеа та 2 із еритематозною формою демодекозу. Другу групу склали 7 хворих на розацеа та 4 з папульозною формою демодекозу. До 3-ї групи спостереження ввійшли 5 хворих на розацеа та 3 з пустульозною формою демодекозу.
З урахуванням виявленої у частини хворих, зокрема у 12 на розацеа та у 6 на демодекоз, різ- нопланової супутньої патології травного каналу, а також ендокринної патології, після консульта- цій із суміжними спеціалістами пацієнтам при- значали індивідуалізовану системну терапію, спрямовану на корекцію порушень. Крім цього, 5 хворим на розацеа та 3 з пустульозною клініч- ною формою демодекозу призначали системну антибактеріальну терапію антибіотиком тетра- циклінового ряду або з групи макролідів. Курс системної антибіотикотерапії визначали індиві- дуально, від 2 до 4 тиж.
Хворим 1-ї групи (4 на розацеа та 2 на демоде- коз), а також 2-ї (7 хворих на розацеа, 4 на демо- декоз) призначали місцеву терапію новітнім ліку- вально-профілактичним препаратом «Демоскін» (бальзам). Крім цього, 7 із 9 хворих на демодекоз, у яких виявлено кліщі-демодециди на віях, додат- ково призначали гель для повік «Демоскін». Від- повідну місцеву терапію препаратами «Демоскін» (бальзам) та «Демоскін» (гель для повік) прово- дили паралельно з системною антибіотикотеріпі- єю всім хворим з пустульозною формою уражен- ня (8 пацієнтів), що входили до 3-ї групи (5 хво- рих на розацеа, 3 на демодекоз).
До складу «Демоскіну» (бальзам) входять такі діючі речовини: вода з іонами срібла, олія жожоба, лаванди, оливкова, екстракт квітів ка- лендули та ромашки, D-пантенол, саліцилова кислота, сірка осаджена, аристофлекс AVC, алан- тоїн, пропіленгліколь, діазолідиніл сечовина, метилпарабен, пропілпарабен, вітаміни А та Е.
Фармакологічні властивості
Сірка мікрокапсульована має антибактеріальну та протимікробну дію. Проникає глибоко в шкі- ру і діє безпосередньо в місцях локалізації клі- щів та їхніх личинок. Впливає на супутню бак- теріальну і грибкову інфекцію. Має протиза- пальну дію, зменшує подразнення та свербіння шкіри, зволожує шкіру та звужує пори.
Вода з іонами срібла має антибактеріальну та протимікробну дію. Проникає глибоко в шкіру й діє безпосередньо в місцях локалізації кліщів та їхніх личинок. Має протизапальну дію, зменшує подразнення та свербіння шкіри,
зменшує виділення шкірного жиру. Колоїдне срібло відновлює структуру шкіри та підви- щує імунітет.
D-пантенол і алантоїн стимулюють регенера- цію шкіри, зволожують, пом’якшують пошкод- жену шкіру. Сприяють загоєнню шкіри без утво- рення рубців і пігментації. Мають протизапаль- ну дію.
Саліцилова кислота має антибактеріальну, протимікробну та протизапальну дію. Регулює виділення шкірного жиру, звужує пори. Зменшує кількість «чорних» цяток та камедонів. Впливає на широкий спектр мікроорганізмів.
Олії жожоба та лаванди живлять і зволожу- ють шкіру, зменшують подразнення та почерво- ніння. Мають помірну протимікробну та проти- запальну дії.
Вітаміни А і Е живлять шкіру, підвищують її тонус, поліпшують кровообіг у судинах шкіри. Нормалізують обмінні процеси та водний баланс у шкірі, мають протизапальну дію й запобігають появі нових прищів.
Екстракт календули має бактерицидні влас- тивості щодо багатьох збудників, особливо ста- філококів і стрептококів. Володіє протизапаль- ною дією і гоїть рани. Має сильні в’яжучі та антисептичні властивості, зменшує подразнення і запалення на шкірі. Звужує пори на обличчі, зменшує виділення жиру, допомагає при жирній себореї і вугровій висипці. Пом’якшує шкіру, запобігаючи утворенню рубців.
Екстракт ромашки має протизапальну, анти- септичну, заспокійливу і пом’якшувальну дію.
Показання. «Демоскін» має протизапальну, антибактеріальну та антидемодекозну дію. При- значений для догляду за шкірою з висипкою бактерійного або паразитарного походження, зумовленогокліщамиDemodex.Усуваєсвербіння, відчуття дискомфорту і подразнення, демодекоз- ну висипку, запобігає появі нових висипань. Для швидшого терапевтичного ефекту рекомендують користуватися милом «Демоскін 3 в 1» та лось- йоном для обличчя «Демоскін».
Спосіб застосування
Слід ретельно очистити шкіру за допомогою мила «Демоскін 3 в 1» та лосьйона «Демоскін». Наносити бальзам на уражені ділянки шкіри тонким шаром двічі на добу.
До складу «Демоскіну» (гель для повік) вхо- дять такі діючі речовини: вода з іонами срібла, оливкова олія, гліцерин, аристофлекс AVC, екс- тракт ромашки, екстракт м’яти перцевої, рицино- ва олія, екстракт пелюсток троянди, метроніда- зол, олія лаванди, пропіленгліколь, діазолідиніл сечовина, метилпарабен, пропілпарабен, гіалуро- нова кислота.
Фармакологічні властивості
Метронідазол має антибактеріальну та проти- мікробну дію. Проникає глибоко в шкіру та діє безпосередньо в місцях локалізації кліщів і їхніх личинок.
Вода з іонами срібла має антибактеріальну та протимікробну дію. Проникає глибоко в шкіру та діє безпосередньо в місцях локалізації кліщів та їхніх личинок. Має протизапальну дію, зменшує подразнення та свербіння шкіри. Колоїдне срібло відновлює структуру шкіри та підвищує імунітет.
Олія лаванди живить та зволожує шкіру, змен- шує подразнення й почервоніння шкіри. Має помірну протимікробну та протизапальну дії.
Екстракт пелюсток троянди містить вітамі- ни С, В1, В2, РР, К, А, мікроелементи і флавоної- ди, які стимулюють обмінні процеси, пом’як- шують і заспокоюють шкіру, запобігають її ста- рінню. Має виразну енергізуючу, бактерицидну і зволожуючу дію, поліпшує тонус шкіри і роз- гладжує дрібні зморшки. Стимулює кровообіг, бере участь в утворенні колагену, відновлює структуру тканин, ефективно живить і омолод- жує шкіру. Усуває запалення шкіри, подразнен- ня, лущення.
Екстракт ромашки має протизапальну, анти- септичну, заспокійливу і пом’якшувальну дію.
Гіалуронова кислота підвищує тонус шкіри, збільшує кількість колагенових волокон та елас- тину, підвищує гладкість шкіри та зменшує кіль- кість зморщок.
Показання. Застосовують для шкіри повік і обличчя, зовнішнього слухового проходу, ураже- ною висипкою бактерійного або паразитарного походження (демодекоз шкіри повік, обличчя, вушних раковин і слухового проходу, зумовле- ний кліщами Demodex folliculorum, Demodex brevis,Demodexcanis).Уразіерозіїкраївповікна тлі демодекозного блефариту запобігає появі нової висипки.
Спосіб застосування
Перед застосуванням ретельно очистити шкі- ру за допомогою мила «Демоскін 3 в 1» та лось- йону «Демоскін».
У разі демодекозного блефариту невелику кількість гелю за допомогою ватної палички наносять по краю верхнього та нижнього повік двічі на добу. Через 30 хв залишки гелю видаля- ють серветкою. Уникати попадання в очі.
Ефективність лікування хворих на розацеа та демодекоз оцінювали через місяць за такими критеріями: клінічне одужання, значне клінічне поліпшення, клінічне поліпшення, брак динамі- ки. Крім цього, усім пацієнтам проводили мікро- скопічне контрольне дослідження на наявність кліщів-демодецид.
Результати та обговорення
Під час мікроскопічного дослідження вмісту сальних залоз та лусочок епідермісу зі шкіри обличчя хворих з різними клінічними формами розацеа та демодекозу, проведеного через місяць місцевого застосування препарату «Демоскін» (бальзам), у всіх 25 пацієнтів (100 %) кліщів не виявлено. Крім цього, у всіх 7 (100 %) хворих на демодекоз, у яких перед лікуванням виявлено демодециди у віях, після місцевого застосування препарату «Демоскін» (гель для повік) протягом місяця їх також не було. Потребує оцінки клініч- на ефективність препарату «Демоскін» (баль- зам) після одного місяця місцевого лікування. У 2 (50 %) із 4 хворих із еритематозною формою розацеа, а також у 1 (14 %) із 7 — з папульозною формою цього дерматозу діагностовано повне клінічне одужання: повний регрес еритеми та папульозної висипки на шкірі обличчя, а також зникнення печіння та свербіння в ділянках ура- ження шкіри. Значне клінічне поліпшення за- уважено у 1 (25 %) із 4 хворих з еритематозною формою розацеа, у 4 (57 %) із 7 — з папульозною, а також у 1 (20 %) із 5 — з пустульозною.
Клінічне поліпшення зареєстровано у 1 (25 %) із 4 хворих з еритематозною формою розацеа, у
2(28%)із7зпапульозною,атакожу3(60%)із 5 хворих з пустульозною. Не простежено пози- тивної терапевтичної динаміки у 1 (20 %) із 5 хворих із пустульозною клінічною формою розацеа.
Після місцевого лікування препаратом «Демо- скін» (бальзам) протягом місяця 2 (100 %) хво- рих із еритематозною формою демодекозу пов- ністю одужали. Значного клінічного поліпшен- ня досягнуто у 2 (50 %) із 4 хворих з папульоз- ною формою демодекозу, а також у 1 (33 %) із 3 з пустульозною. Клінічного поліпшення досяг- нуто у 2 (50 %) хворих з папульозною формою демодекозу та у 2 (66 %) — із пустульозною.
Висновки
Застосування вітчизняних лікувально-профі- лактичних засобів «Демоскін» (бальзам) та «Демоскін» (гель для повік) для місцевого ліку- вання хворих на розацеа та демодекозу достат- ньо ефективне в разі еритематозної, папульозної та пустульозної клінічних форм цих дерматозів. Встановлено протизапальну і антидемодекозну дію цих препаратів. Таким чином, їх можна аль- тернативно застосовувати в комплексній місце- вій терапії розацеа і демодекозу.
Стаття написана за підтримки ТОВ «Ботаніка»
